Пошкодження периферичних нервів часто супроводжуються наступними порушеннями:

  • Руховими (парези та паралічі)
  • Чутливі в зоні іннервації пошкодженого нерва (підвищення або зниження чутливості, оніміння, відчуття пекучого болю або повзання мурах)
  • Гіпотрофією або атрофією м’язів (зменшення об’єму та сили м’язів)
  • Трофічними, вегетативними порушеннями (пітливістю/сухістю, почервонінням/синюшністю, появою лущення, виразок, зниження температури в проекції іннервації нерва)

В залежності від характеру пошкоджую чого агенту (пухлина, компресійно-ішемічна, токсична дія, травма, вірусне пошкодження) можливі наступні хірургічні тактики:

  • Невроліз (звільнення нерва від здавлюю чого/компремуючого фактора)
  • Накладання електростимулюючих електродів на нерви для тривалої стимуляції
  • Шов нерва
  • Аутонейропластика – використання вставок чутливого нерва для заміщення дефекта постраждалого нерва при неможливості шва нерва кінець в кінець
  • Невротизація – функція одного нерва використовується для відновлення функції другого, пошкодженого. Наприклад, для відновлення лицевого нерва, пошкодження якого супроводжується парезом обличчя, може використовуватись одна з м’язових гілочок додаткового нерва (ХІ пара черепно-мозкових нервів).

Всі операції проводяться з використанням мікроскопа, електроміографії та електродіагностики.